Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 922/2301/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіБакуліна С.В., Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "К.В."на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016у справі № 922/2301/16Господарського судуХарківської області за позовомПриватного підприємства "К.В."доКомунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради"третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Харківська міська радапростягнення 100000,00грн,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явились, - відповідача :не з'явились- 3-тя особа:не з'явилисьВСТАНОВИВ:

13.07.2016 ПП "К.В." звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до КП "Харківського міського бюро технічної інвентаризації". Позилаючись на те, що відповідачем було порушено строки виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт від 05.12.2011 №1890273 по виготовленню технічного паспорту та виготовленню витягу на приміщення належні позивачу. У зв'язку з цим останній не зміг здійснити відчуження цих приміщень та внаслідок чого зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2.000.000,00 грн. Частину цих збитків у розмірі 100.000,00 грн. позивач просив суд стягнути з відповідача. В якості правових підстав позову посилався на п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 142, 225 ГК України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2016 (суддя Бринцев О.В.) в задоволені позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що після спливу обумовлених договором 20 днів на виконання робіт зобов'язання відповідача та відповідне право позивача є порушеними. Тобто, 30.12.2011 позивач довідався про порушення свого права і з цього дня почав свій перебіг строк позовної давності. Відповідно, закінчився цей строк через три роки, тобто, 30.12.2014. Таким чином, позивач звернувся із позовом до суду 13.07.2016р. - з пропуском строку позовної давності.

Відповідачем 01.08.2016 заявою №490/3/1 та 20.09.2016 доповненнями до заперечень на позовну заяву від №6954 заявлено про застосування позовної давності. Отже, суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосовування позовної давності і відмови на цій підставі в задоволенні позовних вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія судді: Істоміна О.А., Білецька А.М. Пушай В.І.) рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 у справі №922/2301/16 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, однак з інших підстав.

Зокрема, надавши самостійну кваліфікацію спірним правовідносинам апеляційна інстанція дійшла висновку, що оскільки між сторонами існували договірні стосунки на підставі укладеного договору №1890273 від 05.12.2011 року на виконання робіт, який за своєю правовою суттю є договором підряду, відносини сторін по даній справі не можуть регулюватися нормами статті 1166 ЦК України про наслідки завданої позадоговірної шкоди, оскільки правовідносини сторін мають договірний характер і врегульовані нормами спеціального законодавства - про підряд з глави 61 ЦК України.

Відносини сторін у договорі підряду врегульовано, зокрема, таким чином, що підрядник повинен дотримуватися вимог замовника щодо виконання робіт, забезпечувати їх якість, дотримуватися строків виконання робіт. І лише за порушення таких видів у підрядника перед замовником настає відповідальність, обумовлена у статтях ЦК України про підряд. Ніяке інше законодавство до відносин сторін застосовано бути не може. Таким чином, саме договір №1890273 від 05.12.2011 року на виконання робіт, визначає підстави, порядок, умови, межі та розмір відповідальності сторін.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погодився з наявністю підстав для відмови в позові з підстав застосування позовної давності, оскільки За відсутності порушеного суб'єктивного права чи інтересу або ж відсутності самого суб'єктивного права позовна давність застосовуватись не може.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду першої інстанції, Приватне підприємство "К.В." звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.09.2016 скасувати з підстав порушення норм права. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства "К.В." до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради" про стягнення суми в повному обсязі.

Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції не досліджував лист відповідача КП "ХМБТІ" від 09.12.2011 №10906 та залишив поза увагою рукописний напис, який міститься на зазначеному листі, а саме: "Отправлено почтой 16.12.11. Возврат с почты 2 раза. Отправлено почтой 30.12.11 Подорожание конвертов". Який є визначним у належному та своєчасному повідомленні позивача, про неможливість виконання відповідачем обов'язків за Договором. Крім того, грошові кошти в сумі 2000000,00грн позивач міг би реально одержати, з продажу власного нерухомого майна, у разі належного виконання відповідачем зобов'язань за Договором. Отже порушено норми ч.2ст.226, ст.225 ГК України.

Ухвалою від 30.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга Приватного підприємства "К.В." прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2017.

Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради" у відзиві доводи скарги заперечує, просить постанову апеляційної інстанції залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом між ПП "К.В." (замовник - позивач у справі) та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (виконавець - відповідач у справі) було укладено договір на виконання робіт від 05.12.2011 року за №1890273, за умовами пункту 1.1 якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання у відповідності до діючих нормативно-правових актів та згідно з умов даного договору виконати роботи виготовлення технічного паспорту та виготовлення витягу на приміщення, що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 79/1.

Розділом 7 договору зазначено, що виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт протягом однієї доби з моменту підписання договору, наданням необхідної документації та за умови виконання замовником п.п.6.1, 6.2 договору. Виконавець зобов'язувався виконати роботи протягом 20 робочих днів при відсутності змін, з правом дострокового виконання (пункт 7.2 договору).

16.12.2011 року між позивачем та фізичною особою - ОСОБА_4 був укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №1102 (том 1 а.с. 16-17), у відповідності до якого позивач - ПП. "К.В.", зобов'язався продати належні йому на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. в будинку №79/1 по вул. Пушкінській в м. Харкові у порядку та на умовах, передбачених відповідно цим та основним договором. Основний договір купівлі-продажу мав бути укладений в строк до 10.01.2012 року (п. 1 попереднього договору).

Втім, необхідні для укладання договору технічний паспорт та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно не були виготовлені відповідачем у строк визначений договором на виконання робіт від 05.12.2011 року №1890273 (20 робочих днів).

Лише 06.09.2012 року відповідачем позивачу було передано технічний паспорт та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, тобто, з простроченням на 250 календарних днів.

Прострочення виконання Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради" своїх зобов'язань за укладеним з ПП "К.В." договору стало підставою для звернення за захистом своїх прав до суду.

Касаційна інстанція погоджується з правовими мотивами відмови в позові господарського суду апеляційної інстанції з огляду на наступні висновки.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорення) та інтересу, який суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції виходив з тих обставин, що між сторонами існували договірні стосунки на підставі укладеного договору №1890273 від 05.12.2011 року на виконання робіт, який за своєю правовою суттю є договором підряду.

Отже, відносини сторін по даній справі не можуть регулюватися нормами статті 1166 ЦК України про наслідки завданої позадоговірної шкоди, оскільки правовідносини сторін мають договірний характер і врегульовані нормами спеціального законодавства - про підряд з глави 61 ЦК України.

Таким чином, саме договір №1890273 від 05.12.2011 року на виконання робіт, визначає підстави, порядок, умови, межі та розмір відповідальності сторін.

Касаційна інстанція вважає, що за встановлених обставин судом апеляційної інстанції зроблено вірний правовий висновок про різну правову природу зобов'язань з підстав їх виникнення, зокрема з договору і з делікту.

У випадку, коли шкода виникла в результаті невиконання чи неналежного виконання договірного зобов'язання, норми про відповідальність за делікт не підлягають застосуванню, а шкода повинна відшкодовуватися у відповідності до норм про відповідальність за невиконання договірного зобов'язання або у відповідності до мов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Як встановлень судом позивач зазначає, що йому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди (доходу) через втрату потенційного покупця за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №1102 від 16.12.2011 року.

З встановлених обставин вбачається, що напередодні укладання попереднього договору від 16.12.2011 року, який ліг в основу позовних вимог, позивач повідомлявся відповідачем про неможливість виготовлення технічного паспорту та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що оригінал матеріалів інвентаризаційної справи знаходяться в Юридичному департаменті ХМР і питання щодо виконання робіт буде проводитись після повернення вказаних матеріалів (лист №10906 від 09.12.2011 року).

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що на момент укладання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (16.12.2011 року), ПП "К.В." був обізнаний про неможливість своєчасного виконання умов договору №1890273 від 05.12.2011 року.

Отже, в діях Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради" відсутня вина.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення договору.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги правильності правових висновків та мотивів застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини не спростовують, тому відхиляються.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "К.В." на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 у справі № 922/2301/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна О.І. Поляк